Філіп Дей американський публіцист, який написав ряд книг, що оголюють справжню особу сучасного фармацевтичного бізнесу
У 1996 році у вчених McGill Cancer Centers з’явилася хороша ідея: вони вирішили з’ясувати, чи хочуть лікарі, які лікують своїх ракових хворих на хіміотерапію, вибрати цей метод для себе, захворіли вони на рак. Вони розіслали анкети 118 лікарям, які лікували пухлини легень недрібноклітинного типу. Заповнено 79 анкет. 64 лікарі з 79 висловилися проти пробного лікування цисплатином (Cisplatin), що застосовується в хіміотерапії. 58 лікарів виявили всі типи пробного лікування неприйнятними. Що було основою? Неефективність хіміотерапії та непомірно високий ступінь токсичності!Джон Кейрнс (John Cairns), професор з мікробіології Гарвардського університету, вже 1985 р. стверджував у Scientific American: “Що стосується найчастіше зустрічаються види раку, то не можна проводити жодних взаємозв’язків між раптовими змінами в показниках смертності і хіміо-терапевтичними заходами лікування.
Свідоцтво чесних і безстрашних лікарів та дослідників проти ефективності хіміотерапії займає в обох книгах багато сторінок. Хіміотерапія сприяє зморщуванню пухлини, але це не говорить про лікування пацієнта або продовження його життя. Тут слід навести ще два висловлювання. Д-р Ален К. Ніксон (Alan С. Nixon), колишній президент American Chemical Society, заявив: “Для мене як хіміка, навченого інтерпретувати дані, незбагненно, як лікарі можуть ігнорувати безперечні факти, що хіміотерапія приносить більше шкоди, ніж користі. А д-р Ральф Мосс, заступник директора по роботі з громадськістю в Memorial Sloan Kettering Hospital на Манхеттені – найвідомішого НДІ в США, заявляє: “Немає жодних доказів того, що хіміотерапія в більшості випадків продовжує життя хворого. Це найбільша брехня навколо цієї теми, а саме, що має бути прямий взаємозв’язок між регресом пухлини та тривалістю життя пацієнта. Все це могло залишитися лише словесною полемікою, якби не д-р Ульріх Абель з Гейдельберга, який займається статистикою даних щодо раку. Протягом років він вивчав ефективність хіміотерапії.[2] Спочатку Ульріх Абель проаналізував спеціальну літературу, де “в рідкісних випадках” давалося висновок про “незначний терапевтичний успіх медичних заходів при лікуванні прогресуючих карцином”. Потім Абель провів опитування сотень лікарів-онкологів. Вони однозначно підтвердили недовіру лікарів до хіміотерапії.Результати дослідження виживання пацієнтів після лікування хіміотерапією
- Рак шлунка: жодних даних на виживання.
- Рак підшлункової залози: виключно негативні результати. Вищі шанси виживання у контрольній групі, яка не проходила хіміотерапію.
- Рак яєчника: жодних даних.
- Рак шийки матки/рак матки: ніякого збільшення шансу на виживання.
- Рак мозку та рак горла: жодних шансів на виживання, регрес пухлини. Колоректальна карцинома: жодних даних про те, що зросли шанси на виживання.
- Рак грудей: жодних даних щодо підвищення шансів на виживання після хіміотерапії.
Чи був Абель самотній? Ні. У 1998 році в журналі The Ecologist можна було прочитати статтю Уолтера Ласта: “Після того, як проф. Каліфорнійського університету Hardin Jones проаналізував протягом десятків років дані статистики про шанси виживання хворих на рак, він дійшов висновку, що “навіть якщо і немає поліпшення, пацієнтам краще, коли їх не лікують”. трьома іншими вченими, підтверджують теорію доктора Hardin Jones. В ім’я порятунку авторитету лікарів: природно, жоден лікар, проводячи науково лікування пацієнта, не мучить його навмисно, не даючи шансів вижити. Пол Вінтере [4] (Paul Winters) зауважив: “Фармацевтичні підприємства мають сильний вплив на те, чого навчають майбутніх лікарів, які не мають часу для ознайомлення зі статистичними даними або методами лікування раку. Лікарі керуються навчальним матеріалом , піднесеним їм у стінах університету, або статтями про новітні розробки та дані досліджень у вузькоспеціальному медичному журналі. Лікар не може дозволити собі недовірливо поставитися до них і висловити сумніви щодо ефективності методів лікування фармацевтичним підприємствам – своїм спонсорам, хто пестує та впливає на систему вищого навчання”.
Хіміотерапія – продукт хімічних воєн
У Другій світовій війні вибухнув корабель, завантажений гірчичним газом (іпритом). Аутопсія (розтин тіл) членів команди показала: гірчичний газ викликав руйнування тканини, що швидко росте, з одночасним зниженням здатності до відтворення білих кров’яних тілець. Звідси було зроблено висновок, цей газ здатний руйнувати ракові клітини, що швидко ростуть.Ми згодні з висловлюванням французького фахівця з раку професором Шарля Мате (Charles Mathe) [5] “Якби я захворів на рак, то ні в якому разі не лікувався б у звичайному раковому центрі Шанс для виживання ракового хворого знаходиться далеко від такого центру.
- Christian Brothers, www.christianbrothers.com
- Dr. Ulrich Abel: Chemotherapy of Advanced Epithelial Cancer (“Хіміотерапевтичне лікування карциноми в прогресуючій стадії”), 1990, Healing Journal, № 1-2, вид. 7, Gershon Institute (https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/1339108/)
- The Ecologist, том 28, № 2, березень/квітень 1998, стор 120
- Paul Winters: The Cancell Home Page, www.best.com/handpen/Cancel/cansell.html
- Charles Mathe, Scientific Medicine Stymied, Medicines Nouvelles (Paris) 1989 “Alternative Medicine: Definitive Guide to Cancer”