Перші ейфоричні надії, у пошуку методів лікування онкологічних захворювань, виникли в 40-х роках ХХ століття, коли під час Другої світової війни почали більш детально вивчати вплив на організм бойових отруйних речовин: іприт S(CH2CH2CI) 2 (гірчичний газ) та азотистий іприт RN(CH2CH2CI)2 (трихлоретиламін). Є бойовою отруйною речовиною. В організмі людини іприт входить у реакцію з NH групами нуклеотидів, що входять до складу ДНК. Це сприяє утворенню зшивок між ланцюгами ДНК, через що ця ділянка ДНК стає непрацездатною. Вперше як хімічна зброя масового знищення, він був застосований Німеччиною проти англо-французьких військ, 1917 року, біля бельгійського міста Іпр, що й визначило назву цієї речовини.
За даними хімічної енциклопедії, іприт є активною протоплазматичною отрутою, від якої може захистити лише протигаз і спецодяг хімічного захисту. Він входить до переліку речовин, які випробовували на ув’язнених концтаборів, у роки Другої світової війни з метою отримання наукової інформації для генетиків та фармацевтичних компаній. За фармацевтичною модифікацією іприту, те, що сьогодні в медицині називається – цитостатики, приховані десятки тисяч закатованих доль. Препарати нового покоління, що застосовуються сьогодні в онкології як алкілуючі речовини, є похідною того самого іприту. Тяжкі, незворотні побічні ускладнення, що виникають після застосування цих, так званих (лікарських) речовин, поділяються на безпосередні ускладнення, найближчі ускладнення та відстрочені, віддалені ускладнення.
Безпосередні ускладнення (блювання, нудота, лікарська лихоманка, гіпотензивний синдром, різні види алергічних реакцій) спостерігаються в перші години після введення препарату. Найближчі ускладнення (мієлодепресія, диспепсичний синдром, неврологічні порушення, токсичні ураження сечовидільної системи, ураження підшлункової залози, ураження легень та міокарда, імунодепресія) виявляються в процесі хіміотерапії частіше до кінця курсу лікування. Відстрочені ускладнення (ті ж, як і при найближчому ускладненні, але виявляються до шести тижнів після закінчення курсу лікування, порушення функції печінки, поглиблення порушень міокарда, порушення кісткового мозку). Віддалені ускладнення розвиваються через 6 – 8 тижнів після закінчення курсу хіміотерапії і погіршують наявні порушення на тлі тератогенного і канцерогенного ефекту.
Однак один із принципів паліативної медицини говорить: «Кожного онкологічного хворого з первинним злоякісним новоутворенням, після методів радикального (хірургічного) лікування та хіміотерапії – вважати умовно здоровим».
Використані матеріали:
- Лікарські засоби – М.Д. Машковський – Москва – 2005 р.
- Хімія – великий енциклопедичний словник – 1998 р.
- Криві дороги науки – голова-тіні минулого – Я. Цемішевський – Варшава – 2001 р.